Маріанна Бровченко
завідувач відділення фізичної та реабілітаційної медицини КНП «Київська міська клінічна лікарня № 18», кандидат медичних наук, магістр з адміністративного менеджменту, доцент кафедри реабілітаційної медицини, фізичної терапії та спортивної медицини Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика.
Юлія Чумак
лікар фізичної та реабілітаційної медицини, кандидат медичних наук, асистент кафедри реабілітаційної медицини, фізичної терапії та спортивної медицини Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика
Інсульт є основною причиною тривалої інвалідності, яка виникає внаслідок пошкодження клітин мозку через ішемію мозку або крововилив. Внаслідок зростання кількості людей похилого віку, а також постійного покращення рівня виживання в гострій фазі, абсолютна кількість людей, які перенесли інсульт, зростає. Дев’яносто відсотків тих, хто переніс інсульт, мають певні функціональні зміни, з них у 80% спостерігаються порушення рухливості. Серед запитів пацієнта на етапах реабілітації найчастішим є запит на відновлення функції ходи. Здатність до ходи має важливе значення для здоров’я людей похилого віку. Сучасні дослідження [4] підтвердили, що здатність та час, необхідний для проходження 400 метрів, були важливими предикторами смертності, серцево-судинних захворювань та обмежень мобільності. Повільний темп ходи, нездатність пройти милю (1609 м) або нездатність піднятися сходами — це несприятливі фактори для настання інвалідності [1]. Незважаючи на реабілітаційну допомогу, 25% усіх людей, які перенесли інсульт, мають залишкові порушення ходи, які потребують сторонньої фізичної допомоги після виписки зі стаціонару [2]. Тому зусилля та інтерес фахівців з реабілітаційної допомоги направлені часто саме на відновлення ходи.
Ефективне планування стратегії тренування ходи після інсульту базується на чіткому розумінні основних функціональних порушень, які впливають на здатність самостійно пересуватись. До провідних чинників, що визначають якість і швидкість ходьби, належать: м’язова сила, руховий контроль та рівновага. Використання стандартизованих шкал для оцінки ходи та рівноваги має ключове значення в клінічній практиці лікаря фізичної та реабілітаційної медицини. По-перше, динамічне застосування шкал дозволяє об’єктивно відстежувати зміни функціонального стану пацієнта у відповідь на реабілітаційні втручання. Повторне тестування з використанням валідованих інструментів дає змогу не лише фіксувати покращення чи погіршення, а й виявляти плато у відновленні, що сигналізує про потребу змінити підхід або інтенсифікувати навантаження. По-друге, результати шкал можуть бути використані для формування індивідуального прогнозу відновлення. Наприклад, швидкість за тестом десятиметрової ходьби (10MWT), витривалість у шестихвилинному тесті ходи (6MWT) або рівень балансу за шкалою рівноваги Берга (BBS) корелюють з рівнем незалежності, поверненням додому, участю в соціальному житті та ризиком падінь. Окрім того, шкали є важливим інструментом комунікації в мультидисциплінарній команді: вони забезпечують єдину мову оцінки, полегшують постановку коротко- та довгострокових цілей, а також документування ефективності втручань у медичній документації та звітах до НСЗУ.
Таким чином, регулярне використання валідованих шкал у динаміці — це не лише інструмент оцінки, а й основа клінічного мислення, планування і прогнозування у сучасній реабілітаційній медицині.
Першочерговим пріоритетом мультидисциплінарної команди під час відновлення ходи є безпека пацієнта. Саме тому важливо інтегрувати сучасні технічні рішення, які не лише підвищують ефективність тренувань, а й мінімізують ризик падінь і перевантаження. Одним із таких рішень є реабілітаційна доріжка EMA, яка може комплектуватись VR-окулярами для стимуляції зорово-пропріоцептивного контролю. Вона забезпечує контрольоване та безпечне середовище для тренування ходи, що є критично важливим на ранніх етапах, коли пацієнт ще не здатен самостійно пересуватись або має високий ризик падінь. Окрему увагу слід звернути на компактність EMA, що дозволяє використовувати її не лише у великих залах, а й у кабінетах індивідуальної фізичної терапії. Це надзвичайно важливо для клінік з обмеженим простором або в умовах персоналізованих втручань, коли контроль техніки руху й психоемоційного стану пацієнта є однаково важливими.
В умовах воєнного стану, коли система охорони здоров’я працює в режимі перевантаження, кожне управлінське рішення має бути швидким, але стратегічно виваженим. Реабілітаційна допомога, як один із ключових напрямів повернення до функціональної незалежності як військових, так і цивільних пацієнтів, потребує чіткої організації, системного підходу та технологічної забезпеченості. Заклади, де реабілітаційний процес реалізується на системному, міждисциплінарному та технологічному рівні, демонструють не лише кращі клінічні результати, а й конкурентоспроможність в умовах обмежених ресурсів. Сучасне реабілітаційне обладнання — ключовий чинник ефективності, оскільки дозволяє забезпечити безпеку, інтенсивність і адаптацію втручань до потреб кожного пацієнта. Зокрема, EMA-доріжки з VR-компонентами створюють середовище, що стимулює нейропластичність, підтримує мотивацію та навчає руху в безпечних умовах. У нинішніх реаліях пріоритетність у закупівлі медичного обладнання має надаватись технологіям із доведеною ефективністю, які відповідають потребам неврологічної та ортопедичної реабілітації, дозволяють працювати в обмежених просторах і підтримують інтенсивну, пацієнт-орієнтовану модель допомоги.
Література:
1. Gill TM, Gahbauer EA, Allore HG, Han L. Transitions between frailty states among community-living older persons. Arch Intern Med. 2006;166(4):418–423. doi: 10.1001/archinte.166.4.418. Overcoming challenges to teamwork in healthcare. (2021). Frontiers in Communication. https://doi.org/10.3389/fcomm.2021.606445
2. Henk T, Hendricks, Jacques van Limbeek, Alexander C Geurts, Machiel J Zwarts. Motor recovery after stroke: a systematic review of the literature. Arch Phys Med Rehabil.2002 Nov; 83(11):1629-37.doi: 10.1053/apmr.2002.35473.
3. Melvyn Roerdink, Claudine JC Lamoth, Gert Kwakkel, Piet CW van Wieringen, Peter J Beek. Gait Coordination After Stroke: Benefits of Acoustically Paced Treadmill Walking. Physical Therapy, Volume 87, Issue 8, 1 August 2007, Pages 1009–1022, https://doi.org/10.2522/ptj. 20050394.
4. Newman AB, Simonsick EM, Naydeck BL, et al. Association of long-distance corridor walk performance with mortality, cardiovascular disease, mobility limitation, and disability. JAMA. 2006;295(17):2018–2026. doi: 10.1001/jama.295.17.2018.
5. Janice J., Pei Fang Tang. Стратегії тренування ходьби для оптимізації здатності ходити у людей з інсультом. Expert Rev Neurother. 2007 October ; 7(10): 1417–1436. doi: 10.1586/4737175.-7.10.1417. Smith, J., et al. (2025). Telehealth virtual reality intervention reduces chronic pain in a 5week crossover trial. NPJ Digital Medicine.