Дякую нашим захисникам за мужність і бажаю всім найшвидшого одужання. А ми будемо поруч під час реабілітації.
Джерело: franceinfo
Поставивши милиці рівновагою до стіни, Артем Явтошенко сидить перед трьома екранами. На центральному – зображення його правої ноги, тієї, яку він втратив під час атаки дрона на фронті Донбасу в жовтні 2024 року. “Я відчуваю, що в мене є нога, але ніби вона в гіпсі й заклякла, і я намагаюся її випрямити”, – розповідає колишній військовий, якому 39 років. Як і інші пацієнти київської лікарні, де він проходить лікування, він користується технологією, розробленою французькою компанією, щоб допомогти ампутованим пораненим – як цивільним, так і військовим.
Від початку російського вторгнення у 2022 році від 25 000 до 50 000 людей втратили ногу чи руку. Протягом трьох років українська система охорони здоров’я намагається адаптуватися для їхньої реабілітації.
Артем Явтошенко намагається позбутися неприємних відчуттів завдяки обладнанню, яке надіслала французька компанія Dessintey через Фонд Ukraine. “Це система, яка допомагає нашим пацієнтам зменшити відчуття фантомних болів”, – підкреслює Ксенія, інтернка з медицини, пояснюючи, що ця дзеркальна терапія дозволяє пацієнту стимулювати свою моторику та мозок, аби симптоми зникли. Мета полягає в тому, щоб Артем міг відновитися якомога швидше, адже його першою реакцією після ампутації було запитання: “як далі жити в цій ситуації?”
“За шість місяців у мене буде протез, і коли я його отримаю, хочу трохи подорожувати, відпочити від усього цього.”
Артем Явтошенко, колишній український військовий, в інтерв’ю franceinfo
У цій київській лікарні війна порушила звичний баланс. Кількість пацієнтів з ампутаціями тепер значно більша. І Маріанна Бровченко, завідувач відділення реабілітації, не може з цим змиритися: “Неможливо до цього звикнути. Це дуже важко. Життя всіх нас повністю змінилося.” Вона додає: “Ми думаємо, що вони, з протезами, повертаються до нормального життя, і все добре, але ні. Життя з протезом дуже складне. Усі ми психологічно травмовані, і матимемо довготривалі наслідки.”
Маріанна Бровченко очолює відділення реабілітації однієї з київських лікарень. (Жіль Галлінаро / Radio France)
За словами Маріанни Бровченко, ця війна також ставить під загрозу майбутнє України.
“Якби вона зупинилася прямо зараз, я була б найщасливішою. Там гинуть найкращі діти України. Це страшніше, ніж втрата територій. Якщо це ціна, яку треба заплатити, треба зупинятися вже зараз”, – підкреслює лікарка.
Тієї ж думки й Артем: “У нас більше немає сил продовжувати цю війну,” – з сумом каже колишній боєць.